опириця
ОПИРИ́ЦЯ, і, ж., діал.
Жін. до опи́р.
– Я видів, що вона цідить його кров далі. То опириця якась (О. Кобилянська);
* Образно. Та побудь іще хвилечку!.. – Нема часу. Ато ще стара опириця [пані Олімпія] прийде та наробить крику (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)