опириця
ОПИРИ́ЦЯ, і, ж., діал. Упириця.
— Я видів, що вона цідить його кров далі. То опириця якась (Коб., II, 1956, 148);
Та побудь іще хвилечку!.. — Нема часу. Ато ще стара опириця прийде та наробить крику (Фр., VII, 1951, 24).
Словник української мови (СУМ-11)