оплески
О́ПЛЕСКИ, ів, мн. (одн. о́плеск, у, ч.).
Плескання в долоні на знак вітання кого-небудь або схвалення чого-небудь; аплодисменти.
Буря оплесків зірвалася серед зібраних на раді (І. Франко);
В цирку здіймається крик обурення всуміш з оплесками (Леся Українка);
Щасливо мружачись, під гучні оплески, і сам плескаючи в долоні, він пішов на своє місце (О. Донченко);
Мабуть, ще ніколи й ніде не було такого, щоб після співання .. не прохопилося жодного оплеску (Яків Баш);
Ураз зірвався оплеск, другий, його підхопили інші (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)