опришкуватий
ОПРИ́ШКУВАТИЙ, а, е, розм.
Запальни́й, нестриманий.
Він з злістю крикнув, з нестями вилаяв мене, бо такий палкий та опришкуватий, як той огонь, хоч на взір ніби й .. зателепуватий (І. Нечуй-Левицький);
Ми [жінки] не задовольняємо себе, наше справжнє задоволення – любов, тобто задоволення інших. Ми буваємо дурні, егоїстичні, язикаті й опришкуваті, але ми все-таки вміємо любити (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)