опромінювати
ОПРОМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОПРОМІ́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що.
1. Освітлювати промінням.
Сонце сідає, Опромінює океан (Л. Дмитерко);
Синій місяць химерною грою опромінив узор на вікні (В. Сосюра);
* Образно. Чаром божистим його опромінила з неба Афіна, – Всі зачудовано люди дивились, коли він проходив (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
2. перен. Оживляти, зігрівати, сповнюючи яким-небудь почуттям, настроєм і т. ін.
Ой, коли ж любові тепло благодатне маси опромінить, душу зі сну збудить і загріє серце..? (Уляна Кравченко);
На руках пекли мозолі, .. ноги підкошувала втома, але душу опромінювало таке ж нестримне бажання працювати (О. Гуреїв);
Ласкава тепла посмішка опромінила .. їхні .. обличчя (Я. Качура);
Посмішка змінила обличчя Воронцова і наче всього опромінила (О. Гончар).
3. спец. Піддавати дії яких-небудь променів.
Щоб маленькі страусенята не хворіли на рахіт, їх годують у зоопарку риб'ячим жиром та .. опромінюють ртутно-кварцовою лампою (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)