опромінюватися
ОПРОМІ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОПРОМІ́НИТИСЯ, нюся, нишся, док.
1. Освітлюватися промінням.
Вулиця опромінилася вранішнім сонцем;
Ніні Остапівні перехотілося сперечатися. Вона подобрішала вся, пом'якшала, ніби опромінилася зсередини домашнім, затишним світлом (Ю. Бедзик).
2. перен. Оживлятися, світлішати, прояснюватися під впливом якого-небудь почуття, настрою і т. ін. (про обличчя, погляд і т. ін.).
Чи її обличчя віддзеркалювало мажорний настрій батька, чи опромінювалось своїм, внутрішнім почуттям, але вираз щастя відверто світився на ньому (Л. Дмитерко);
Очі опромінились посмішкою.
3. спец. Зазнавати дії яких-небудь променів.
Не всі операції з джерелом випромінювання можна повністю механізувати, і тому руки звичайно опромінюються більше за інші частини тіла (з наук.-попул. літ.);
Моряки, що значну частину свого життя проводять у плаванні, менше опромінюються природною радіацією, ніж горяни (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)