опрощенець

ОПРОЩЕ́НЕЦЬ, нця, ч.

Той, хто опрощається, опростився.

Передо мною став суворий образ старого “опрощенця”, – я згадав, як ми товариством ховали його (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. опрощенець — опроще́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. опрощенець — -нця, ч. Той, хто опрощається, опростився.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опрощенець — ОПРОЩЕ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, хто опрощається, опростився. Передо мною став суворий образ старого "опрощенця", — я згадав, як ми товариством ховали його (Л. Укр., III, 1952, 685).  Словник української мови в 11 томах