опікувати

ОПІ́КУВА́ТИ, і́ку́ю, і́ку́єш, недок., кого, що, рідко над ким – чим.

Те саме, що опіка́ти².

Відомо, що у еллінів існував звичай до кінця життя опікувати і оберігати жінок свого роду (з наук. літ.);

Він уже шкодував, що не стримався, втягнувся в негідну суперечку чи й сварку з Вадимом, якого стільки літ опікував (Ю. Мушкетик);

Мене опікував молодий моряк, мій рятівник (М. Трублаїні);

Мавра .. часто розповідала Теклі про хлопця, що над ним опікувала (К. Гордієнко).

Значення в інших словниках

1. опікувати — опікува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. опікувати — -ую, -уєш, недок., неперех. і перех. Те саме, що опікати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опікувати — ТУРБУВА́ТИСЯ за кого-що, про кого-що, ким, чим, за ким-чим (виявляти увагу до чиїхось потреб), ПІКЛУВА́ТИСЯ про кого-що, за кого-що, ким, чим, ДБА́ТИ про кого-що, за кого-що, КЛОПОТА́ТИСЯ про кого-що, за кого-що, ОПІКА́ТИ (ОПІ́КУВАТИ) кого...  Словник синонімів української мови
4. опікувати — ОПІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., неперех. і перех. Те саме, що опіка́ти². Було домовлено, що весело кам’янчанами опікуватимуть шахта й колгосп разом (Ю. Янов., Мир, 1956, 266); Мене опікував молодий моряк, мій рятівник (Трубл., Мандр., 1938, 60); Мавра..  Словник української мови в 11 томах