опікунство
ОПІКУ́НСТВО, а, с.
1. Піклування, догляд.
На такий подвиг – їхати на будівництво – Майя зважилась тільки завдяки Ларисиному опікунству (О. Гуреїв);
// Нагляд, контроль.
– Вони [панни] мають претензію на опікунство надо мною й дуже люблять читати мені гидкі нотації (І. Нечуй-Левицький).
2. юр. Обов'язки опікуна (у 2 знач.).
Хоч Рябченко з своїми полигачами й репетував, що Зінько нетямущий опікунства [над сиротами], тільки лиха накоїть, але тепер вони якось притихли, бо всім було видко, що зроблено гаразд (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)