опікунство
ОПІКУ́НСТВО, а, с.
1. Піклування, догляд.
На такий подвиг — їхати на будівництво — Майя зважилась тільки завдяки Ларисиному опікунству (Гур., Друзі.., 1959, 41);
// Нагляд, контроль.
— Вони [панни] мають претензію на опікунство надо мною й дуже люблять читати мені гидкі нотації (Н.-Лев., II, 1956, 74).
2. юр. Обов’язки опікуна (у 2 знач.).
Хоч Рябченко з своїми полигачами й репетував, що Зінько нетямущий опікунства [над сиротами], тільки лиха накоїть, але тепер вони якось притихли, бо всім було видко, що зроблено гаразд (Гр., II, 1963, 472).
Словник української мови (СУМ-11)