опікунка

ОПІКУ́НКА, и, ж.

Жін. до опіку́н.

Не забувала [Войцехова] як опікунка сиріт щомісяця зголошуватися до каси по пенсію, що на них припадала (І. Франко);

Княгиня Єва на диво швидко заспокоїлась, навіть міцно стиснула руку своїй опікунці (В. Гжицький).

Значення в інших словниках

1. опікунка — опіку́нка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. опікунка — -и. Жін. до опікун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опікунка — Опіку́нка, -нки, -нці; -ку́нки, -ку́нок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. опікунка — ОПІКУ́НКА, и, ж. Жін. до опіку́н. Не забувала [Войцехова] як опікунка сиріт щомісяця зголошуватися до каси по пенсію, що на них припадала (Фр., VI, 1951, 167); Княгиня Єва на диво швидко заспокоїлась, навіть міцно стиснула руку своїй опікунці (Гжицький, Опришки, 1962, 56).  Словник української мови в 11 томах
5. опікунка — Опікунка, -ки ж. Опекунша. Мусіла слухати старших сестер як опікунок. Левиц. І. 307.  Словник української мови Грінченка