опіум
О́ПІУМ, у, ч.
Те саме, що о́пій.
Коли не впиватися, не вприскувати морфію, не курити опіуму, то треба хоч роботою задурити себе (Леся Українка);
[Шелест (Відкриває валізку):] Що це! Інструменти, пляшечки, ліки... Опіум... морфій... стрихнін... Отрута (І. Кочерга);
* Образно. Дихав радісно й схвильовано, немов би раніше не знав млосного весняного опіуму (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)