Словник української мови у 20 томах

орандар

ОРАНДА́Р, я́, ч., заст.

Шинкар.

І кобзар ушкварив. – А мій батько орандар, Чоботар; Моя мати пряха Та сваха (Т. Шевченко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. орандар — оранда́р іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
  2. орандар — -я, ч., заст. Шинкар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. орандар — ШИНКА́Р (господар шинку), КОРЧМА́Р (КОРШМА́Р), ОРАНДА́Р (ОРЕНДА́Р) заст., ЦІЛУВА́ЛЬНИК заст., МОНОПО́ЛЬНИК заст. Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М.  Словник синонімів української мови
  4. орандар — ОРАНДА́Р, я́, ч., заст. Шинкар. І кобзар ушкварив. — А мій батько орандар, Чоботар; Моя мати пряха Та сваха (Шевч., І, 1963, 135).  Словник української мови в 11 томах