оранда
ОРА́НДА, и, ж., заст.
Шинок.
Ледача невістка не хоче робить, Ходить до оранди горілочки пить (з народної пісні);
У неділю на селі, У оранді на столі Сиділи лірники та грали По шелягу за танець. Кругом аж курява вставала (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)