оранда
ОРА́НДА, и, ж., заст. Шинок.
Ледача невістка не хоче робить, Ходить до оранди горілочки пить (Чуб., V, 1874, 752);
У неділю на селі, У оранді на столі Сиділи лірники та грали По шелягу за танець. Кругом аж курява вставала (Шевч., II, 1963, 98).
Словник української мови (СУМ-11)