ораний
О́РАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ора́ти;
// у знач. прикм.
За пастівником легкими хвилями підіймалися все вище й вище орані поля (І. Франко);
// у знач. ім. о́ране, ного, с. Зоране поле; рілля.
Треба буде І на чужі люди Подивитись, як живуть: Чи орють, Чи не на ораному сіють І просто жнуть (Т. Шевченко);
// о́рано, безос. пред.
Поле ще не орано.
Словник української мови (СУМ-20)