орання
ОРА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. ора́ти.
По стернях батько плуг веде, Важка робота хутко йде, І рівно ріжеться земля, Бо син оранням заправля (Я. Щоголів);
– Ху-ху!.. – сказав Семен.., втираючи впрілого лоба. Його гірше змордували “дурні думки”, ніж орання (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)