Значення в інших словниках
-
орання —
ора́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
орання —
Оранка
Словник чужослів Павло Штепа
-
орання —
ОРА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ора́ти. По стернях батько плуг веде, Важка робота хутко йде, І рівно ріжеться земля, Бо син оранням заправля (Я. Щоголів); – Ху-ху!.. – сказав Семен.., втираючи впрілого лоба. Його гірше змордували “дурні думки”, ніж орання (М. Коцюбинський).
Словник української мови у 20 томах
-
орання —
ОРАННЯ (обробляння землі плугом), ОРАНКА. Ти ся журиш, пане брате, сіянням, оранням (коломийка); Однією зі складових культури землеробства є обробіток ґрунту, зокрема оранка (з журналу).
Словник синонімів української мови
-
орання —
Ора́ння, -ння, -нню, -нням
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
орання —
ОРА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ора́ти. По стернях батько плуг веде, Важка робота хутко йде, І рівно ріжеться земля, Бо син оранням заправля (Щог., Поезії, 1958, 286); — Ху-ху!.. — сказав Семен.., втираючи впрілого лоба. Його гірше змордували "дурні думки", ніж орання (Коцюб., І, 1955, 111).
Словник української мови в 11 томах
-
орання —
Ора́ння, -ня с. = оренка 1. Не можуть без плуга і орання хліба їсти. Чуб. І. 93.
Словник української мови Грінченка