оранта

ора́нта

-и, ж.

Один із найдавніших християнських образів; зображення фігури людини з піднятими в жесті моління руками; Богородиця.

Значення в інших словниках

1. Оранта — (лат. Та, яка молиться) один з іконографічних варіантів образу Богоматері, що сформувався в середньовіччі; Богородиця зображена на повен зріст, із розведеними та піднятими до рівня обличчя руками. Тип О. сягає ранньохристиянських розписів у Рим.  Універсальний словник-енциклопедія
2. оранта — (лат. — що молиться) Один з іконографічних типів Богоматері, монументальне зображення якої звичайно поміщається в консі центральної апсиді храму, а також на візантійських та давньоруських іконах.  Архітектура і монументальне мистецтво