оранта
ора́нта
-и, ж.
Один із найдавніших християнських образів; зображення фігури людини з піднятими в жесті моління руками; Богородиця.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Оранта — (лат. Та, яка молиться) один з іконографічних варіантів образу Богоматері, що сформувався в середньовіччі; Богородиця зображена на повен зріст, із розведеними та піднятими до рівня обличчя руками. Тип О. сягає ранньохристиянських розписів у Рим. Універсальний словник-енциклопедія
- оранта — (лат. — що молиться) Один з іконографічних типів Богоматері, монументальне зображення якої звичайно поміщається в консі центральної апсиді храму, а також на візантійських та давньоруських іконах. Архітектура і монументальне мистецтво