1. Архітектура і монументальне мистецтво

оранта

(лат. — що молиться)

Один з іконографічних типів Богоматері, монументальне зображення якої звичайно поміщається в консі центральної апсиді храму, а також на візантійських та давньоруських іконах. Фігура показана фронтально у зріст з піднятими до рівня лиця руками і долонями, зверненими до глядача, символізуючи тим самим захист віруючих, непохитність віровчення. Іконографія походить від зображень перших християн у римських катакомбах.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оранта — -и, ж. Один із найдавніших християнських образів; зображення фігури людини з піднятими в жесті моління руками; Богородиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Оранта — (лат. Та, яка молиться) один з іконографічних варіантів образу Богоматері, що сформувався в середньовіччі; Богородиця зображена на повен зріст, із розведеними та піднятими до рівня обличчя руками. Тип О. сягає ранньохристиянських розписів у Рим. Універсальний словник-енциклопедія