Оранта

(лат. Та, яка молиться)

один з іконографічних варіантів образу Богоматері, що сформувався в середньовіччі; Богородиця зображена на повен зріст, із розведеними та піднятими до рівня обличчя руками. Тип О. сягає ранньохристиянських розписів у Рим. катакомбах. У IХ-ХIII ст. О. набула поширення в монументальному живописі, іконах Візантії та Київської Русі; у системі розпису купольних храмів О. займала місце в консі центральної апсиди.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оранта — (лат. — що молиться) Один з іконографічних типів Богоматері, монументальне зображення якої звичайно поміщається в консі центральної апсиді храму, а також на візантійських та давньоруських іконах. Архітектура і монументальне мистецтво
  2. оранта — -и, ж. Один із найдавніших християнських образів; зображення фігури людини з піднятими в жесті моління руками; Богородиця. Великий тлумачний словник сучасної мови