ораторський
ОРА́ТОРСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до ора́тор.
Гості, знаючи ораторську вдачу пана маршалка, мовчали (І. Франко);
А кому й байдуже було – чи першим висловитися, чи останнім, тому заважала непевність у своїх ораторських здібностях (О. Донченко);
// Власт. ораторові, ораторам.
Марко Обушний говорив без ораторської пози, поважно й твердо (І. Кириленко).
Словник української мови (СУМ-20)