ораторствувати
ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
Виголошувати промову.
– Довго ви ораторствуєте, Мироне, – Варчук .. похитує .. головою (М. Стельмах);
На опері Січинського [“Роксолана”] виразно позначився вплив жанру ораторії та містеріальної драми (з наук.-попул. літ.);
// ірон. Говорити про що-небудь перев. з претензією на красномовність.
Оце недавно .. іду я з роботи .. Дивлюся: біля молочарні – жінок, як на весіллі .. Ораторствує баба Олька. Ну, як на мітингу виступає! (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)