ораторський
ОРА́ТОРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до ора́тор.
Гості, знаючи ораторську вдачу пана маршалка, мовчали (Фр., II, 1950, 369);
В. І. Ленін досконало володів складним мистецтвом комуністичної пропаганди і агітації.. Сила його ораторської майстерності полягала в тому, що він глибоко знав сподівання й потреби народу, був тісно зв’язаний з масами (Рад. Укр., 25.VІІІ 1962, 3);
// Власт. ораторові, ораторам.
Марко Обушний говорив без ораторської пози, поважно й твердо (Кир., Вибр., 1960, 318).
Словник української мови (СУМ-11)