органний
ОРГА́ННИЙ, а, е.
Прикм. до орга́н.
Органна труба;
// Признач. для виконання на органі.
Концерти органної музики стали звичними для вінничан (з газ.);
// Такий, як у органа (про звуки і т. ін.).
– А чим не козак був?.. – по великій паузі ринуть з глибини душі органні, затамовані звуки невимовного горя батька-рицаря (з мемуарної літ.);
Дух [часу] вчувається в самій художній новизні твору, .. в його, сказати б, органному звучанні (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)