ордер
О́РДЕР¹, а, ч.
Письмове розпорядження.
– Ад'ютант! – вирішив раптом ротмістр. – Видайте ордер на звільнення цього... як його? (А. Головко);
– Затримувати [Джмелика] ми, фактично, не маємо права. На це є прокуратура, що видає ордери на арешт (Григорій Тютюнник);
// Документ на одержання або видачу чого-небудь.
Ніколи не був [Калинович] шпіоном! Не був тоді, коли за те ремесло платили грішми, авансами й ордерами (І. Франко);
Відвідувач просив ордер на той самий будинок, який Бублик уже намітив собі для дачі (О. Донченко).
О́РДЕР², а, ч.
Вид архітектурної композиції, що складається з вертикальних (колон, пілястрів) і горизонтальних (антаблемента) частин у відповідній архітектурно-стильовій обробці; у класичній формі сформувався в Стародавній Греції.
Корінфський ордер виник майже одночасно з іонійським, .. відрізняється від останнього більшим багатством форм (з наук. літ.).
△ Дори́чний стиль (о́рдер) див. стиль¹;
(1) Іоні́йський (іоні́чний) о́рдер – архітектурний стиль, що характеризується легкістю колон і вишуканістю орнаменту.
Характерною ознакою іонійського ордера є прикрашена спіральними завитками .. капітель (з наук. літ.);
(2) Кори́нфський о́рдер – архітектурний ордер, для якого характерна капітель, прикрашена стилізованим листям аканта та завитками, що підтримують кути абака.
Коринфський ордер виник майже одночасно з іонійським, але став вживатися значно пізніше в еліністичній і в римській архітектурі (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)