1. Словник української мови у 20 томах

ордер

О́РДЕР¹, а, ч.

Письмове розпорядження.

– Ад'ютант! – вирішив раптом ротмістр. – Видайте ордер на звільнення цього... як його? (А. Головко);

– Затримувати [Джмелика] ми, фактично, не маємо права. На це є прокуратура, що видає ордери на арешт (Григорій Тютюнник);

// Документ на одержання або видачу чого-небудь.

Ніколи не був [Калинович] шпіоном! Не був тоді, коли за те ремесло платили грішми, авансами й ордерами (І. Франко);

Відвідувач просив ордер на той самий будинок, який Бублик уже намітив собі для дачі (О. Донченко).

О́РДЕР², а, ч.

Вид архітектурної композиції, що складається з вертикальних (колон, пілястрів) і горизонтальних (антаблемента) частин у відповідній архітектурно-стильовій обробці; у класичній формі сформувався в Стародавній Греції.

Корінфський ордер виник майже одночасно з іонійським, .. відрізняється від останнього більшим багатством форм (з наук. літ.).

△ Дори́чний стиль (о́рдер) див. стиль¹;

(1) Іоні́йський (іоні́чний) о́рдер – архітектурний стиль, що характеризується легкістю колон і вишуканістю орнаменту.

Характерною ознакою іонійського ордера є прикрашена спіральними завитками .. капітель (з наук. літ.);

(2) Кори́нфський о́рдер – архітектурний ордер, для якого характерна капітель, прикрашена стилізованим листям аканта та завитками, що підтримують кути абака.

Коринфський ордер виник майже одночасно з іонійським, але став вживатися значно пізніше в еліністичній і в римській архітектурі (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ордер — О́рдер: — орден [25;46-2;VI,XII] — орден; також: геральдичний документ [52] Словник з творів Івана Франка
  2. ордер — о́рдер 1 іменник чоловічого роду документ о́рдер 2 іменник чоловічого роду в архітектурі Орфографічний словник української мови
  3. ордер — I -а. Письмове розпорядження на одержання або видачу, здійснення чогось: ордер на квартиру, ордер на арешт, касовий ордер. II -а. Вид архітектурної композиції, що сформувався в Стародавній Греції: дорійський ордер, корінфський ордер. Літературне слововживання
  4. ордер — О́рдер. Орден. На пенсию перейшов президент висшого суду краєвого у Львові Якив Сімонович і отримав при сій нагоді вузнаню своїх великих заслуг на поли судівництва великий хрест ордеру Франц-Йосифа (Б., 1895, 1, 4) // пол. order — орден. Українська літературна мова на Буковині
  5. ордер — (на арешт) розпорядження, припис; (на квартиру) мандат; (на одержання чогось) документ, зст. грамота. Словник синонімів Караванського
  6. ордер — Наказ, припис Словник чужослів Павло Штепа
  7. ордер — I -а, ч. 1》 Письмове розпорядження. || Документ на одержання або видачу чого-небудь. 2》 Бухгалтерський документ, який містить розпорядження на здійснення певної операції з грошовими коштами, матеріальними цінностями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. ордер — (англ. warrant) 1. документ, який містить розпорядження державного органу про вчинення певних дій (надання житлоплощі, проведення обшуку слідчими органами, вилучення документів, цінностей та інших предметів, що можуть бути речовими доказами тощо). Економічний словник
  9. ордер — о́рдер (нім. Order, франц. ordre, від лат. ordo – ряд, порядок) 1. Письмовий наказ; документ, що містить розпорядження державного органу про вчинення тих чи інших дій (напр., О. на надання житлової площі). Словник іншомовних слів Мельничука
  10. ордер — О́РДЕР (вид архітектурної композиції), О́РДЕН рідше. Ордер.. система колон, пілястр і антаблементів у відповідній архітектурно-стильовій обробці (з науково-популярної літератури); Візерунки дорійського ордена замінили собою буйну зелену гущавину листя (О. Полторацький). Словник синонімів української мови
  11. ордер — О́рдер, -ра; ордері́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. ордер — О́РДЕР¹, а, ч. Письмове розпорядження. — Ад’ютант! — вирішив раптом ротмістр. — Видайте ордер на звільнення цього… як його? (Головко, II, 1957, 533); — Затримувати [Джмелика] ми, фактично, не маємо права. Словник української мови в 11 томах
  13. ордер — рос. ордер наказ, розпорядження у письмовій формі, документ про видачу його пред'явникові товару, вантажу, грошей і про право обшуку або проведення інших операцій (напр., О. на надання помешкання для житлових потреб чи офісного приміщення). Eкономічна енциклопедія
  14. ордер — (лат. — порядок, стрій) 1. У широкому розумінні — єдність конструкцій і пластичних форм. 2. Стала система стояково-балкових конструкцій, підпорядкована закономірностям певної образної доктрини, згідно якій розміри визначаються залежно від модуля... Архітектура і монументальне мистецтво