орлик
О́РЛИК, а, ч.
Зменш. до оре́л 1, 3.
Він одбив у степового орлика покалічену пташку, вирвав її від смерті (В. Кучер);
– Що ж, мій орлику! що з сього нашого женихання буде? (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)О́РЛИК, а, ч.
Зменш. до оре́л 1, 3.
Він одбив у степового орлика покалічену пташку, вирвав її від смерті (В. Кучер);
– Що ж, мій орлику! що з сього нашого женихання буде? (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)