орлик
О́РЛИК, а, ч. Зменш. до оре́л 1, 3.
Він одбив у степового орлика покалічену пташку, вирвав її від смерті (Кучер, Трудна любов, 1960, 592);
— Що ж, мій орлику! що з сього нашого женихання буде? (Кв.-Осн., II, 1956, 447).
Словник української мови (СУМ-11)