орний
О́РНИЙ, а, е.
Який обробляється плугом або сохою; признач. для вирощування сільськогосподарських культур.
Тесть був чоловік небагатий, але .. мав пристойну хатину, двадцять соток орного поля, а найголовніше – коня (І. Муратов);
В орному шарі на кожному гектарі поля налічується 600–800 мільйонів насіння бур'яну (з наук.-попул. літ.);
Орний клин;
// Признач. для оранки.
Приблизно до 90-х років XIX ст. головним орним знаряддям був дерев'яний плуг (з наук. літ.);
Орний агрегат;
// Який ґрунтується на оранці.
Орне хліборобство.
Словник української мови (СУМ-20)