орний
О́РНИЙ, а, е. Який обробляється плугом або сохою; оброблюваний.
Тесть був чоловік небагатий, але.. мав пристойну хатину, двадцять соток орного поля, а найголовніше — коня (Мур., Бук. повість, 1959, 4);
Посіємо гіллястої пшениці На орному колгоспному лану, Нехай вона у сонці золотиться (Шпорта, Твої літа, 1950, 121);
// Признач. для оранки.
Приблизно до 90-х років XIX ст. головним орним знаряддям був дерев’яний плуг (Нар. тв. та етн., 1, 1967, 97);
// Який грунтується на оранці.
Орне землеробство.
Словник української мови (СУМ-11)