1. Словник української мови в 11 томах

орний

О́РНИЙ, а, е. Який обробляється плугом або сохою; оброблюваний.

Тесть був чоловік небагатий, але.. мав пристойну хатину, двадцять соток орного поля, а найголовніше — коня (Мур., Бук. повість, 1959, 4);

Посіємо гіллястої пшениці На орному колгоспному лану, Нехай вона у сонці золотиться (Шпорта, Твої літа, 1950, 121);

// Признач. для оранки.

Приблизно до 90-х років XIX ст. головним орним знаряддям був дерев’яний плуг (Нар. тв. та етн., 1, 1967, 97);

// Який грунтується на оранці.

Орне землеробство.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орний — о́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. орний — (- поле) рільничий, оброблюваний. Словник синонімів Караванського
  3. орний — [орнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. орний — -а, -е. Який обробляється плугом або сохою; оброблюваний. || Признач. для оранки. || Який ґрунтується на оранці. Орне рільництво. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. орний — О́РНИЙ, а, е. Який обробляється плугом або сохою; признач. для вирощування сільськогосподарських культур. Тесть був чоловік небагатий, але .. мав пристойну хатину, двадцять соток орного поля, а найголовніше – коня (І. Словник української мови у 20 томах
  6. орний — О́РНИЙ (який обробляється плугом, ралом), ОБРО́БЛЮВАНИЙ. Орні землі; Оброблювані землі. Словник синонімів української мови
  7. орний — Орний, -а, -е Пахатный. Словник української мови Грінченка