орудувати
ОРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
1. чим. Вправно діяти.
Лаврін не зводив очей з Мелашки і милувався, як вона проворно орудувала руками, як стільчик хитався під ногами (І. Нечуй-Левицький);
Тихін Колодка навчився вже не тільки орудувати шаблею, але й добре воювати (П. Панч);
Коваль вправно орудував молотком .. Розпечений брусок гнувся, м'явся в огняних бризках (К. Гордієнко);
// Використовувати що-небудь; послуговуватися, володіти, чим-небудь.
Трапляється й таке, що людина, яка в житті говорить соковитою, барвистою мовою, пише сухо, безбарвно, орудує буквально сотнею-другою слів... (М. Рильський);
– Ти вже заручена з ним? – питає мене Оксана тим удавано байдужим тоном, що ним деякі жінки орудують не менш вправно, ніж швець шилом (Ірина Вільде);
// над чим, з чим, біля чого і без дод. Виконувати яку-небудь роботу; поратися.
Біля жатки вовтузиться один – лежить на спині на землі і орудує (А. Головко);
Михась орудує з гирями біля вагів [ваг] (С. Чорнобривець).
2. ким, чим. Заправляти, розпоряджатися.
[Дід:] Роблять, що хотять [хочуть]: Сидір Кавун та писар орудують усім (І. Карпенко-Карий);
– Ні, піп не старий .. Багатир, великим хазяйством орудує (М. Коцюбинський);
Із страшної Катерининої розповіді виходило, що в місті давно вже діє .. банда злодіїв та спекулянтів, яка орудує не десятками й не сотнями (В. Козаченко).
3. ким, чим. Керувати, правити ким-, чим-небудь.
На гетьманстві .. був тоді Полуботок і, значить, орудував усенькою Україною (з переказу);
Санька фермою заправляє, орудує, доярки їй догоджають, а деякі бояться (К. Гордієнко);
Іван Череватенко орудував тоді незаможниками (І. Микитенко);
// ким, над ким, рідко. Верховодити над ким-небудь; попихати кимось.
Живуть розумні брати.., всім тим добром користуються, а дурневі нічого не дають, та ще й орудують їм [ним], неначе наймитом (О. Стороженко);
[Казидорога:] Люди добрі, гляньте ви на те опудало! Доки ви ще дасте такому поганцеві над собою орудувати? (І. Франко).
4. Виявляти діяльність (перев. негативну); діяти.
[Печариця:] Іч, стара лисиця, як орудує: і нашим, і вашим!.. (Панас Мирний);
– Сердюки, значить, орудують, – насупившись, промовив Данько .. – Вони, вони якраз найбільше. Кооперацію розграбували, в сільраді все перевернули догори дном (О. Гончар);
Кожен у Галілеї проповідував, що хотів, тут орудувала сила-силенна учителів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)