Словник синонімів української мови

орудувати

ДІ́ЯТИ як (виявляти свою діяльність певним чином), РОБИ́ТИ що, ЧИНИ́ТИ що, УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ) що, ПРАКТИКУВА́ТИ що, МОТО́РИТИ як, що, розм., ПОСТУПА́ТИ розм., заст., ПОСТУПА́ТИСЯ діал.; ВИРОБЛЯ́ТИ (ВИРО́БЛЮВАТИ рідше) що, ТВОРИ́ТИ що, розм., ВИТВОРЯ́ТИ що, розм., ВИТІВА́ТИ що, розм. (щось незвичайне); ОРУ́ДУВАТИ іноді зневажл., ШУРУВА́ТИ фам. (вправно, енергійно, іноді в негативному плані). — Док.: вді́яти (уді́яти), зроби́ти, учини́ти (вчини́ти), поступи́ти, поступи́тися. — Що ж ми тепер у світі божому будемо діяти та робити без хазяїна? — промовила мати крізь сльози (І. Нечуй-Левицький); Хто не чинить лихого, тому не страшно нікого (прислів'я); От погано він учинив, що не зробив ніякої прикмети на тому місці, де вода тече (Б. Грінченко); Практикувала Сташка і таке. У неділю, коли обоє вони були вільні, вона раптом прикидалась хворою (Ірина Вільде); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); — А ви, капітан, по заповіді поступаєте: хай права не знає, що робить ліва, — зареготався Книш (Панас Мирний); Енеєві пророковала (Сивилла), Йому де поступатись як (І. Котляревський); — Що та Орлиха виробляє? — подумала собі мати. — А здається, й розсудлива людина (Марко Вовчок); І сонце хоче подивиться, Що будуть з праведним творить?!.. (Т. Шевченко); О, що робили, що витворяли ці фашистські пси! (П. Тичина); Іще темно, доводиться орудувати навпомацки, і це надає звичайній роботі особливого забарвлення (М. Ю. Тарновський); — У мене теж справи. Початок я тобі зробив, а тепер шуруй сам (Ю. Збанацький). — Пор. нако́їти.

КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев. здійснювати верховну владу над кимсь, чимсь); ВЕСТИ́ кого, що, КЕРМУВА́ТИ розм. (спрямовувати діяльність когось, чогось); ОЧО́ЛЮВАТИ кого, що (бути на чолі когось, чогось); ПОРЯДКУВА́ТИ, РОЗПОРЯДЖА́ТИСЯ, РЯДИ́ТИ, РОЗПОРЯДЖА́ТИ розм., РОЗПОРЯ́ДЖУВАТИ розм., РОЗПОРЯДКУВА́ТИ розм., ПОВЕЛІВА́ТИ кому, чому, книжн., ЗАРЯ́ДЖУВАТИ чим і без додатка, діал.; СТАРШИНУВА́ТИ (СТАРШУВА́ТИ) над ким і без додатка, ВЕРХОВО́ДИТИ ким і без додатка, ВАТАГУВА́ТИ над ким і без додатка, ВАТАЖКУВА́ТИ над ким і без додатка, розм., ВАТА́ЖИТИ над ким і без додатка, розм., ЗАПРАВЛЯ́ТИ ким, розм., ОТАМАНУВА́ТИ над ким і без додатка (давати вказівки, накази як старший, як ватажок); НАЧАЛЬНИКУВА́ТИ, НАЧА́ЛЬСТВУВАТИ (бути начальником; поводитися як начальник); ПРАВУВА́ТИ розм. (мати владу над кимсь, чимсь); КОМА́НДУВАТИ ким (бути командиром; розпоряджатися як командир); ПОВЕРТА́ТИ, ВЕРТІ́ТИ розм. (розпоряджатися на свій розсуд); ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКРИКА́ТИ розм. (кричачи час від часу). Зборами керував Гнат Ільченко (І. Ле); Од його має розплодитись Великий і завзятий рід; Всім світом буде управляти (І. Котляревський); І так вони вийшли навпроти панів; Роберт їх провадив до бою (Леся Українка); А може, й сам на небесі Смієшся, батечку, над нами Та, може, радишся з панами, Як править миром! (Т. Шевченко); На гетьманстві, кажу, був тоді Полуботок і, значить, орудував усенькою Україною (казка); Запитання одне: а хто ж там урядує, Без уряду держава як живе? (В. Еллан); Не може кермувати той людьми, Хто сам не бачить шляху із пітьми (Д. Павличко); Грицько очолював бригаду хлопців першої школи на очистці самого центру міста (Р. Іваничук); Капітан Шепіт очолює якусь операцію (П. Загребельний); (Василь:) Ну, Трохиме, ви тепер наш батько; ми поставимо нам господу і все, як було; а ви порядкуйте нами по правді (М. Кропивницький); Ядвіга й Юзефа ввійшли у пекарню і почали розпоряджатися, як у себе дома (І. Нечуй-Левицький); Сьогодні мною розпоряджає один опришок, а завтра будуть усі (Г. Хоткевич); Денис розпорядкує, мов сам усе придбав (Г. Квітка-Основ'яненко); Тепер.. вона вже добре знала, що ніякого зачарованого царства, де живуть і повелівають земні боги, немає (В. Собко); Казанцев заряджував танцями (І. Нечуй-Левицький); — Які то начальники? — Як, кажу, які? Що старшинують над вами, судять, розпорядок всякий дають (Панас Мирний); У школі й поза школою Андрійко старшував над однолітками (В. Логвиненко); Кривий Охрім верховодив стрільцями (К. Гордієнко); — А що, боярине, — крикнув Максим. — ..Хіба ж не стидно тобі, старому рицареві, ватажкувати над такими бездухами, що тільки в юрбі смілі, мов барани? (І. Франко); Тепер краще, не бійсь, стало, як мирянки почали заправляти нами (Панас Мирний); Отаманує наша Галочка над дівчатами, виганяє на панщину (Г. Квітка-Основ'яненко); Іван Губа начальникував в одному з райжитлоуправлінь (М. Рудь); — А тепер невгодно, що буду начальствувати до перших приморозків (М. Стельмах); — Я й тільки я повинен правувати в битві (І. Нечуй-Левицький); — Хто тебе прислав сюди командувати нами, вказувати нам? (А. Шиян); (Матрона:) А отой деришкіра (писар): віссався в нього (чоловіка), як кліщ в ягня, та й повертає туманом, куди хоче! (І. Франко); Василь колись вертів цілим повітом (Панас Мирний); Опинившись на небезпечному посту, він якось увесь зібрався, швидко прохмелився і покрикував уже на свого підручного енергійно і владно (О. Гончар).

ПРАЦЮВА́ТИ де (виконувати певні обов'язки на якійсь роботі, службі), ТРУДИ́ТИСЯ, РОБИ́ТИ розм., ОРУ́ДУВАТИ розм.; СЛУЖИ́ТИ, ПРОБУВА́ТИ (також ким — про розумову діяльність, обслуговування тощо); ЗАЙМА́ТИ, ОБІЙМА́ТИ, ПОСІДА́ТИ (зі сл. посаду, місце). Фабрика велика. Працюють 130 душ, є кілька машин (М. Коцюбинський); (Матильда:) Ви тут працюєте чи відпочиваєте? (Жанна:) Тружусь. Стенографую великі слова місцевого начальства (О. Корнійчук); Народ робив у полю (І. Франко); Попросив (садівник) собі кількох дівчат, що вже менше мали роботи на інших ділянках господарства, і разом з ними почав орудувати (П. Дорошко); Пробуваючи послушником у грецьких монастирях, він добре знав, що ховається в тих пічурках (І. Нечуй-Левицький).

ПО́РАТИСЯ (виконувати якусь, перев. хатню, роботу, займатися дрібними, перев. господарськими, справами тощо), КЛОПОТА́ТИСЯ, КЛОПОТА́ТИ рідше, ОРУ́ДУВАТИ розм., ТОВКТИ́СЯ розм., ЧОВПТИ́СЯ розм., МОРО́ЧИТИСЯ розм., КОПИРСА́ТИСЯ розм., КУЙО́ВДИТИСЯ фам., ВОРОЖИ́ТИ жарт., ПРА́ВИТИСЯ заст., УВИХА́ТИСЯ (ВВИХА́ТИСЯ) діал. До хати йому йти не хотілося. Без будь-якої потреби він порався в коморі біля засік з добірним зерном (А. Шиян); Під казаном з літеплом ледве тліло сяке-таке багаття. Мати, видимо, ще з ночі клопочеться з пранням (І. Ле); (Настя:) Еге, доню, ти клопочи, порядкуй, душко моя, а я в кунпанії посиджу... (М. Кропивницький); Ольга легко орудувала на кухоньці, робота просто співала в її руках (П. Дорошко); А той, про кого дівчина думала, тим часом товкся та клопотавсь по господарству (Б. Грінченко); Перегуда одімкнув знову кузню і човпся там з ранку до ночі (А. Іщук); Марія примусила його майже всю ніч морочитися на кухні (В. Собко); Вона ще чогось там куйовдилась коло печі, щось наказувала Іваньці, коли двері відчинились (Грицько Григоренко); Кіра Василівна ворожила біля вазочок з варенням, домашнім печивом, потім розлила чай (П. Кочура); З раннього ранку і до пізньої ночі вона все на ногах, все нишпорить, правиться і в хаті і надворі, і коло печі (Панас Мирний); Бабня ввихалася — Андрієві годила. Сестри жінчині вже п'яту піч дарунків випікали (Я. Качура). — Пор. 1. вози́тися, 2. господарюва́ти.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. орудувати — ору́дувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. орудувати — Ору́дувати. Розпоряджатися, використовувати. Рада громадска наглядає, чи двірник з присяжними добре орудують маєтком громадским (См.  Українська літературна мова на Буковині
  3. орудувати — (вправно) діяти, маніпулювати; (знаряддям) користуватися, володіти, послуговуватися; (чим) розпоряджатися <н. грішми>; (ким) КЕРУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
  4. орудувати — див. господарювати; діяти; керувати; працювати  Словник синонімів Вусика
  5. орудувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 чим. Вправно діяти. || Користуватися, володіти, послуговуватися чим-небудь. || над чим, з чим, біля чого і без додатка. Виконувати яку-небудь роботу; поратися. 2》 чим. Заправляти, розпоряджатися. 3》 ким, чим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. орудувати — ОРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. чим. Вправно діяти. Лаврін не зводив очей з Мелашки і милувався, як вона проворно орудувала руками, як стільчик хитався під ногами (І.  Словник української мови у 20 томах
  7. орудувати — Ору́дувати, -дую, -дуєш ким, чим  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. орудувати — ОРУ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. чим. Вправно діяти. Лаврін не зводив очей з Мелашки і милувався, як вона проворно орудувала руками, як стільчик хитався під ногами (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
  9. орудувати — Ору́дувати, -дую, -єш гл. Распоряжаться, завѣдывать, управлять, заправлять, владѣть чѣмъ. Невістка нами орудувала. Г. Барв. 3. Пильнуй, старосто, і дома добре орудуй. Гол. IV. 439. Мені, каже, хазяїн велить теж орудувати чортами, щоб скоріщ мололи. Грин.  Словник української мови Грінченка