оружжя

ЗБРО́Я (знаряддя для нападу або оборони), ЗНА́РЯД діал., ОРУ́ЖЖЯ заст., БРО́НЯ́ заст., ПРИПА́С рідко. Усі жовніри, усі пани кинулись до зброї, вхопились за шаблі та рушниці (І. Нечуй-Левицький); У старовину люди вбивали списами й стрільбами.., і тільки цілковито впевнившись, що ті знаряди не відповідають своєму гуманному завданню, люди вигадали гармати (В. Самійленко); Крізь одчинені двері доносилось іржання голодних коней, що вступали у двір, і бряжчало оружжя на козаках (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. оружжя — ору́жжя іменник середнього роду, істота зброя арх., розм.  Орфографічний словник української мови
2. оружжя — -я, с., розм., заст. Зброя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оружжя — Зброя  Словник чужослів Павло Штепа
4. оружжя — ОРУ́ЖЖЯ, я, с., розм., заст. Зброя. Єдиним оружжям Остаповим була вода, і він од часу до часу обливав нею вовка, не допускаючи до себе (М. Коцюбинський); Розповів [парубок], що на всіх дорогах війська видимо-невидимо. Припас везуть і оружжя (П. Кочура).  Словник української мови у 20 томах
5. оружжя — ору́жжя військ. зброя (ст) ◊ заві́шення ору́жжя військ. перемир'я (ст): До мирових переговорів не прийде так скоро, за день-два наступить лишень завішення оружжя (Боберський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. оружжя — Ору́жжя, -жжя = збро́я  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. оружжя — ОРУ́ЖЖЯ, я, с., розм., заст. Зброя. Єдиним оружжям Остаповим була вода, і він од часу до часу обливав нею вовка, не допускаючи до себе (Коцюб., І, 1955, 366); Розповів [парубок], що на всіх дорогах війська видимо-невидимо. Припас везуть і оружжя (Кочура, Зол. грамота, 1960, 5).  Словник української мови в 11 томах