осанна
ОСА́ННА, и, ж.
1. церк. Молитовний вигук стародавніх євреїв і християн; спаси!, порятуй!
– О люди! люди! – Чабан якийсь біжить, кричить – Пророчество Ієремія, Ісаія збулось! збулось! У нас .. месія Родився вчора! – Загуло у Вифлеємі на майдані: – Месія! Іісус! Осанна! (Т. Шевченко);
[Валент:] Юрба народу незчисленна “Осанна Сину Божому!” кричала (Леся Українка).
2. перен., заст. Уславлення кого-, чого-небудь; слава, хвала.
Моя книжка – осанна вічному, творчому життю .. Коли читаю її.., переживаю минулі хвилини (Уляна Кравченко);
Земля ця – сад у квітах і плодах, Де все злилося в радісній осанні Змаганням творчим (Є. Плужник).
Словник української мови (СУМ-20)