осанна
оса́нна
-и, ж.
1》 церк. Молитовний вигук стародавніх юдеїв і християн.
2》 перен., заст. Уславлення кого-, чого-небудь; слава, хвала.
Співати осанну — надмірно когось вихваляти, підносити.
Великий тлумачний словник сучасної української мови