освоєний
ОСВО́ЄНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до осво́їти.
На освоєних землях запровадили спеціальну сівозміну (з наук. літ.);
Всупереч його сподіванням, виявилось, що автострада уже була освоєна (О. Гончар);
– Дикі Вівці давно вигибли від пазурів та зубів Вовків.., а освоєні чоловіком, укривають незліченними отарами широкі степи та високі полонини (І. Франко);
// осво́єно, безос. пред.
Ставкову площу освоєно для розведення коропа (з наук.-попул. літ.).
2. з ким – чим і без дод., у знач. прикм., рідко. Який освоївся з ким-, чим-небудь, призвичаївся до когось, чогось.
Наш війт був ще недавно вибраний, то й не зовсім іще освоєний з панами (І. Франко).
3. у знач. прикм., діал. Ознайомлений.
– Освоєні поверховно з поодинокими галузями наук.., думають [жінки], що вони справді доволі озброєні супроти вимог життя (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)