осередковий
ОСЕРЕ́ДКО́ВИЙ, а, е.
1. Який міститься в середній, центральній частині чого-небудь; середній.
Подруги спустилися в осередковий льох, що містився під самою церквою (М. Старицький);
Твердиню земну розділила Мудра творцева рука на п'ять поясів розмаїтих: Осередковий – гарячий.., Крайні укриті снігами (М. Зеров, пер. з тв. Овідія);
// Основний, центральний.
Його постать була осередковою постаттю на всіх тих малюнках, що малювала йому розпалена фантазія (Б. Грінченко).
2. Прикм. до осере́док 2.
Осередковий актив.
Словник української мови (СУМ-20)