осередковий
ОСЕРЕ́ДКО́ВИЙ, а, е, рідко.
1. Який міститься в середній, центральній частині чого-небудь; середній.
Подруги спустилися в осередковий льох, що містився під самою церквою (Стар., Облога.., 1961, 78);
//Основний, центральний.
Його постать була осередковою постаттю на всіх тих малюнках, що малювала йому розпалена фантазія (Гр., II, 1963, 16).
2. Прикм. до осере́док 2.
Осередковий актив.
Словник української мови (СУМ-11)