осереддя
ОСЕ́РЕ́ДДЯ, я, с., рідко.
Те саме, що осере́док 1, 4.
– Проходьте сюди, юначе, – почувся звідкись з середини кімнати, з самого осереддя полум'яного вирування голос Федора Дмитровича (П. Загребельний);
Запашний дух осереддя [лісу] баламутить душу, роздає, роздима легені (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)