осереддя

СЕРЕ́ДИНА (місце, однаково віддалене від країв, кінців чого-небудь, центральна частина чого-небудь), ЦЕНТР, ОСЕРЕ́ДОК, ОСЕРЕ́ДДЯ рідше.; ФО́КУС. В середині гуртка Долон, колишній наречений Кассандри (Леся Українка); У центрі майдану білів парусиновий намет (А. Шиян); А полум'я йшло далі в осередок току, до клуні (І. Нечуй-Левицький).

СЕРЕ́ДИНА (внутрішня частина чого-небудь), СЕРЦЕВИ́НА, ВНУ́ТРІШНІСТЬ, ОСЕРЕ́ДОК, ОСЕРЕ́ДДЯ рідше, НУ́ТРОЩІ розм., НУТРО́ розм. Він кусав пиріг і виколупував пальцем з середини сливи (М. Коцюбинський); Серцевина стебла; Оминувши подвір'я Морозенків, Левко бере майже до самої серцевини лісу (М. Стельмах); Приймак приковував .. його увагу.. Червоний, великий мак, з чорними осередками (Н. Кобринська); Аже трясся (Йойна), щоб узяти лампу і при її світлі заглянути в нутро ями (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. осереддя — осе́ре́ддя іменник середнього роду осередок рідко  Орфографічний словник української мови
2. осереддя — -я, с., рідко. Те саме, що осередок 1), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осереддя — ОСЕ́РЕ́ДДЯ, я, с., рідко. Те саме, що осере́док 1, 4. – Проходьте сюди, юначе, – почувся звідкись з середини кімнати, з самого осереддя полум'яного вирування голос Федора Дмитровича (П. Загребельний); Запашний дух осереддя [лісу] баламутить душу, роздає, роздима легені (К. Гордієнко).  Словник української мови у 20 томах
4. осереддя — ОСЕ́РЕДДЯ, я, с., рідко. Те саме, що осере́док 1, 4. Африка, що вважалася заповідником колоніалізму й расизму, осереддям рабства, злиднів та безправ’я, пробудилась (Рад. Укр., 15.  Словник української мови в 11 томах