осип
О́СИП¹, у, ч., іст.
Зернова данина.
На ґрунтах .. сиділи його [пана Щеньковського] піддані, які справляли за це панщину, платили чинш, подимне, .. осип (П. Панч);
Петро Ярош платив подать нарівні з чиншовою шляхтою і ще давав осипу від вола по корцеві жита (М. Стельмах).
О́СИП², у, ч.
1. рідко. Дія за знач. осипа́тися; осипання.
Новий вибух уриває розмову, Дем'ян припадає до ґрунту.., і коли шурхіт осипу осколків вщухає, гукає знову (Ю. Смолич).
2. спец. Те саме, що оси́пище.
Незабаром хлопці підійшли до піскуватого осипу, що спускався з гори і вкривав дно річки чистим зеленуватим піском (І. Багмут);
В жорстоких осипах застигли гори (В. Мисик).
3. мисл. Розсіювання, розкидання (дробу) по певній площині.
Що значить якнайкращий бій у рушниці? Це значить, щоб вона била різко, щоб осип дробу був рівномірний (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)