осипаний
ОСИ́ПАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до оси́пати.
Знати козацьку хату..: Вона соломою не покрита, Приспою не осипана (з думи);
Княгиня зняла з грудей шпильку, осипану самоцвітами, і оддала Щуці (О. Стороженко);
// оси́пано, безос. пред.
2. у знач. прикм. Який осипався, опав (про листя, плоди і т. ін.).
Каміння пожовкло від осипаної фої [хвої] (Г. Хоткевич);
Подекуди на панських полях чорніли полукіпки, а біля них зеленіла осипана пашниця (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)