осипаний
ОСИ́ПАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до оси́пати.
Знати козацьку хату..: Вона соломою не покрита, Приспою не осипана (Укр.. думи.., 1955, 22);
Княгиня зняла з грудей шпильку, осипану самоцвітами, і оддала Щуці (Стор., І, 1957, 377).
2. у знач. прикм. Який осипався, опав (про листя, плоди і т. ін.).
Каміння пожовкло від осипаної фої [хвої] (Хотк., II, 1966, 317);
Подекуди на панських полях чорніли полукіпки, а біля них зеленіла осипана пашниця (Стельмах, І, 1962, 610).
Словник української мови (СУМ-11)