осиротити
ОСИРОТИ́ТИ, очу́, оти́ш, док., кого.
Зробити дитину, підлітка сиротою; позбавити батька, матері або одного з них.
Війна осиротила її, все ж лишивши їй двоє найрідніших людей: діда Овсія і Живана (В. Земляк);
// Позбавити кого-небудь близької, рідної людини.
– О сину! світ моїх очей! Чи я ж тебе на те родила, Щоб згинув ти од злих людей? Щоб ти мене – стару, слабую .. На вічний вік осиротив (І. Котляревський);
– За віщо ж ти чоловіка вбив? За що діток, жінку осиротив?.. (Панас Мирний);
// Зробити кого-небудь самотнім, одиноким, відібравши, відірвавши близьку або рідну людину.
– А вража дочко! ти мене осиротила! Мій Василь од мене одцурався! (Марко Вовчок);
// Покинути, залишити кого- або що-небудь.
Якова узяли уже до прийому, та Йосип перемінив. Не побоявся осиротити своїх, щоб заступити собою других (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)