осиротити

ОСИРОТИ́ТИ, очу́, оти́ш, док., перех. Залишити кого-небудь без батька, матері або близької, рідної людини; зробити сиротою.

— О сину! світ моїх очей! Чи я ж тебе на те родила, Щоб згинув ти од злих людей? Щоб ти мене — стару, слабую.. На вічний вік осиротив (Котл., І, 1952, 232);

— За віщо ж ти чоловіка вбив? За що діток, жінку осиротив?.. (Мирний, І, 1949, 309);

Війна осиротила її, все ж лишивши їй двоє найрідніших людей: діда Овсія і Живана (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 222);

// Зробити кого-небудь самотнім, одиноким, відібравши, відірвавши близьку або рідну людину.

— А вража дочко! ти мене осиротила! Мій Василь од мене одцурався! (Вовчок, І, 1955, 81).

Значення в інших словниках

1. осиротити — осироти́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. осиротити — -очу, -отиш, док., перех. Залишити кого-небудь без батька, матері чи близької, рідної людини; зробити сиротою. || Зробити кого-небудь самотнім, одиноким, відібравши, відірвавши близьку або рідну людину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осиротити — ОСИРОТИ́ТИ, очу́, оти́ш, док., кого. Зробити дитину, підлітка сиротою; позбавити батька, матері або одного з них. Війна осиротила її, все ж лишивши їй двоє найрідніших людей: діда Овсія і Живана (В.  Словник української мови у 20 томах
4. осиротити — Осироти́ти, -рочу́, -роти́ш кого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. осиротити — Осироти́ти, -чу́, -ти́ш гл. Осиротить. А вража дочко! ти мене осиротила! Мій Василь од мене одцурався. МВ. І.  Словник української мови Грінченка