осичина

ОСИ́ЧИНА, и, ж.

1. Те саме, що оси́ка.

Он на стрункій та високій осичині Листя пестливо тремтить (М. Старицький);

Залопотіло листя на осичині, заворушилися довгі коси беріз, злегка зашуміли дуби і липи (А. Шиян);

З осичини не роблять коліс (примовка).

2. збірн. Осиковий ліс або гай; осичняк.

Всівшись в заростях молодої осичини, він став розглядати свої знахідки (І. Цюпа).

Значення в інших словниках

1. осичина — оси́чина іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. осичина — -и, ж. 1》 Те саме, що осика. 2》 збірн. Осиковий ліс або гай; осичняк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. осичина — ОСИ́КА (листяне дерево родини вербових), ОСИ́ЧИНА, ОСИ́НА рідше, ТРЕПЕ́ТА діал. Мій город Верхній, мій, що над свічадом вод, де я купавсь малим, де зелень прудковода і срібний шум осик (В.  Словник синонімів української мови
4. осичина — Оси́чина, -ни, -ні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. осичина — ОСИ́ЧИНА, и, ж. 1. Те саме, що оси́ка. Он на стрункій та високій осичині Листя пестливо тремтить (Стар., Поет. тв., 1958, 31); Залопотіло листя на осичині, заворушилися довгі коси беріз, злегка зашуміли дуби і липи (Шиян, Гроза..  Словник української мови в 11 томах
6. осичина — Осичина, -ни ж. Осиновое дерево. Осичина тим труситься, що на єї Скаріот повісився. Ном. № 316. Осичино, березино, чом не гориш, тільки куришся? Чуб. V. 548. а матері твоїй осичина!...  Словник української мови Грінченка