осичина
ОСИ́ЧИНА, и, ж.
1. Те саме, що оси́ка.
Он на стрункій та високій осичині Листя пестливо тремтить (Стар., Поет. тв., 1958, 31);
Залопотіло листя на осичині, заворушилися довгі коси беріз, злегка зашуміли дуби і липи (Шиян, Гроза.., 1956, 575);
З осичини не роблять коліс (Номис, 1864, № 5256).
2. збірн. Осиковий ліс або гай; осичняк.
Всівшись в заростях молодої осичини, він став розглядати свої знахідки (Цюпа, Три явори, 1958, 47).
Словник української мови (СУМ-11)